Анекдот про Михайлика
Автор: Андрюха Слободян
Опубліковано: 10 жовтня 2013
У парку:
- Ма-ама, я пісяти хочу!
- Тихо, Михайлику. Ти вже великий. Не можна так говорити, кругом люди, слухають. Говори - я хочу посвистіти. Зрозумів?
- Так, так. Хочу свистіти дуже!
Мама завела Михайлика за дерево, він зробив свої справи. На тому й заспокоївся.
Ніч. У спальню батьків заходить Михайлик і смикає сплячого з краю тата за руку:
- Тату, я свистіти хочу!
Перестрашений тато, спросоння, мружачись на годинник:
- Михайлику, ти здурів? Півдругої ночі!
- Але я дуже хочу!
Тато пошепки намагається відігнати цей кошмар:
- Міша, мама спить, бабуся спить, всі сплять, іди і ти спати, а завтра разом посвистимо скільки хочеш.
Михайлик, схлипуючи і переступаючи:
- Тату, я не можу терпіти. Я буду прямо зараз свистіти!
Тато, перевертаючись на бік, засинаючи:
- Ну добре. Посвисти, тільки тихенько-тихенько мені на вушко.