Українська Держава за Центральної Ради
Автор: Андрюха Слободян
Опубліковано: 16 березня 2014
З поваленням царського престолу всі народи, що до того часу цілими віками були в неволі Москви, почали творити свої держави. Майже одночасно стали відриватися від Росії і будувати своє вільне життя українці, білоруси, фіни, литовці, латвійці, грузини та деякі народи на пограничі Європи й Азії. З тих усіх народів найбільший чисельно та своєю територією, себто рідною землею, є український народ. І Українська Держава, що почала творитися на українській землі, була найбільша простора між тими новими державами, щодо простору і кількості населення – друга по Росії.
Вже 17 березня 1917 року, отже відразу після повалення царської влади, утворився в Києві перший український уряд і парламент під назвою Українська Центральна Рада. Це сталося за почином української політичної організації, Товариства Українських Поступовців, що до того часу революції була таємною організацією. Ця організація закликала до співпраці у відбудові української державності також інші українські політичні партії та організації, представників кооперації, робітників, селян і військових.
Головою Центральної Ради став Михайло Грушевський, славний український учений-історик. Спершу мала бути Україна ще в складі російської держави, як одна з її автономних республік, тобто, що мала бути самостійною, але в справах військових і кордонної політики мала ще бути під зверхністю Москви. Бо й армія ще була одна і воювала на фронті проти осередніх держав, хоча в тій армії були вже окремі українські частини (корпуси).
Та недовго вже вважала себе українська держава складовою частиною російської держави. Навесні і літом 1917 року відбулися у Києві три великі з’їзди: Український Національний Конгрес, Селянський З’їзд і Військовий З’їзд – і всі вони закликали Центральну Раду до того, щоб вона чим скоріше відірвалася від Москви та проголосила цілком самостійну Українську Державу, Республіку. Правда, в Першому Універсалі Української Центральної Ради було сказано, що Україна ще не відокремлюється зовсім від Росії, але насправді почала Україна вже від літа 1917 року жити своїм, майже самостійним життям. У Другім і Третім Універсалі це відокремлення вже й зазначено тим чином, що проголошено Українську Народну Республіку, яка має бути тільки у федерації, себто в союзі з Росією.
Тимчасом, у Росії стався в листопаді 1917 року большевицький переворот, комуністи захопили владу. І хоча вони на словах оголосили, що всім народам належиться воля, то на ділі відразу почали робити заходи, щоб Україну позбавити свободи і прилучити до Росії. Український уряд (Генеральний Секретаріат) наказав роззброювати московсько-большевицькі війська, що, втікаючи з фронту, переїздили через Україну, та погрожували, що в зародку знищать молоду Українську Державу. Це роззброювання не подобалося большевицькому урядові в Москві, і він у грудні 1917 року загро-зив Україні війною. А через кілька днів рушили на Україну большевицькі війська та зайняли цілу Правобережну Україну й загрозили столиці України – Києву. Рівночасно повисилали своїх агітаторів між українське, ще тоді мало свідоме, селянство і між військо, так, що навіть у Києві почали вибухати бунти проти української влади. Певного війська мав тоді уряд України мало, а між ним до найкращих частин належали Січові Стрільці, та частини під проводом Симона Петлюри.
Під великою загрозою Центральна Рада проголосила дня 22 січня 1918 року свій Четвертий Універсал, у якому вже сказано, що Україна стає незалежною, самостійною Державою Українського Народу. В Універсалі сказано, що Україна бажає жити з сусідніми державами у мирі і згоді, але жодна з тих держав не має права втручатися в життя самостійної Української Республіки. Раду Генеральних Секретарів перейменовано на Раду Народних Міністрів.
Та самостійності не було чим тоді боронити, і большевики зближалися до Києва з дня на день, з години на годину. Уряд України закликав у тій грізній хвилині всіх щирих українців, щоб вставали на оборону рідної землі і держави. Першими поспішили на поміч рідній Батьківщині молоді хлопці – учні київських гімназій та студенти університету. З них утворився Студенський Курінь, і цей Курінь, без ніякої підготовки і погано озброєний, виїхав при кінці січня на схід, щоб стримати большевицьку орду, що вже наближалася до Києва. На чернігівських полях, під місцевістю Крути зустрівся цей Курінь, зложений з трьохсот молодих вояків, з армією большевиків і, разом з Курінем юнаків з військової школи та жменькою гайдамаків, звів з большевиками кривавий бій дня 29 січня 1918 року. З тих молодих героїв майже ніхто не залишився живим, а згинули, обороняючи рідну землю, як колись триста спартанців під Термопілами.
Большевики рушили тоді без стриму вперед і за кілька днів захопили Київ. Уряд України з останками вірних військових частин вийшов з Києва і подався на захід, до Житомира. Здавалося, що большевизм заллє всю Україну і пропаде молода рідна держава, та сталося інакше. На допомогу Україні прийшли осередні держави.
Треба знати, що вже після падіння царату війна на російськім фронті велась дуже слабо, бо московські армії не мали вже охоти воювати. По большевицькім перевороті цей фронт цілком затих і большевики почали переговори з осередніми державами. Та й ті держави бажали собі тепер миру на сході, бо на західних та південних фронтах почало їм поводитися щораз гірше, ще й бракувало харчів для армії. Тому Австрія й Німеччина хотіли укласти з Росією, а зокрема з Україною мир, бо сподівалися, що Україна їх підтримає. Отже, й з Україною як із самостійною державою, почали переговори, хоча большевики протестували і доводили, що у Києві не має права ніхто говорити від імені України, а лише большевицький уряд, який з наказу Москви утворився в Харкові. Все-таки Німеччина, Австрія, Болгарія і Туреччина підписали в Бресті 9 лютого 1918 року мир з Українською Народною Республікою і тим чином на ділі і правно визнали самостійну Україну.
На підставі мирової угоди рушили німецькі війська в лютім 1917 року на Україну і до кількох місяців прогнали разом з українськими військами большевиків з України... Одночасно ввійшли на Україну й австрійські війська, а в їх складі й Українські Січові Стрільці, які літом того року звели з большевиками кілька боїв. Тут уперше зустрілися Усусуси з наддніпрянськими українськими військами і уклали з ними щире братерство зброї.
Джерело матеріалу : книга "Історія України для дітей"; автор: Антін Лотоцький; видавництво: Івано-Франківське обласне Товариство української мови імені Т. Шевченка "Просвіта. Розділ "Тяжкий ХХ вік", Івано-Франківськ, 1991 рік; сторінки: 220 - 223.