Українські традиції
День святої Євдохи (Явдохи, Євдокії)
Автор: Андрюха Слободян
Опубліковано: 31 серпня 2013
Новий рік у стародавніх слов’ян починався у березні. Культурно близькі та деякі слов’янські народи зберегли і навіть розвинули з роками звичаї та обряди взаємних вітань із початком місяця березня.
Молдавани
,
румуни
та
болгари
дарують одне одному букетики червоно білих квітів. Це стало традицією, що супроводжується побажаннями кохання, добробуту й щастя. Протягом усього березня, заведено носити такі знаки уваги поверх одягу, щоб справдилися добрі побажання.
Ці звичаї не дістали розвитку у східних слов’ян, вони поступово забувалися, а весняні святкування майже перейшли на Великдень з ідеєю радості воскресіння Землі , Людей і Неба .
Перший місяць весни в українців називається березнем – цієї пори починається рух соків і прокидається береза. Березовий сік збирають у березні, з якого здавна робили смачний напій.
14 – березня у день святої Явдохи працювали. Витягали з підвалу картоплю, призначену для саджання. Вона мала проростати і грітися. Промовляли: « З Явдохою виймеш бараболю – буде повно в городі і в полі », « На Явдошку грій картошку ». Картоплю сортували, тому цього дня постійне місце посідали картопляні страви: картопляники, овочева печеня з картоплею, деруни. Оскільки, ще тривав піст, усе приправляли пісною засмажкою. Батьківщиною картоплі є Перу. Картопля – одна з найуживаніших харчових рослин в Україні.
На Явдохи сіяли розсаду: огірки, капусту, пізніше баклажани й помідори. Вірили, що в цей день посіяне ніколи не всохне і не вимерзне. Початок весни був зрадливим, в березні погоду називали « марцевими планидами ».
Якщо на вулиці падав сніг і було прохолодно, то чекали доброго врожаю. На Явдохи за такої погоди варили каші з пшона, гречки. За народними віруваннями, це мало сприяти майбутньому врожаю ярих культур.
На Явдохи вітер мав велике символічне значення, якщо він віяв із заходу – добре ловитиметься риба, а якщо із сходу – плодитимуться бджоли, а як з півдня – вродить хліб. Коли починали сіяти мак й пшеницю, то сіяли в той бік, куди на Явдокії дув вітер.
Прислухалися, щоб почути, як уперше заспіває пташка-вівсянка – бо її голос віщував настання весни. А в полі так само чекали чи свисне бабак, який узимку спав. Він мав прокинутися цього дня і засвистіти до схід сонця. Якщо уже поверталися на той час з вирію ластівки, то потрібно було взяти грудку землі, підкинути і сказати « На тобі ластівко, на гніздо, а мені на городину! ». Тоді мали вирости на городі добрі овочі.