Українські традиції
Івана Купала
Автор: Андрюха Слободян
Опубліковано: 05 вересня 2013
7 липня – свято Івана Купала (Івана Хрестителя) - це одне з найбільших свят у церковному календарі. В побутовій українській традиції його називають Івана Купала. З днями літнього сонцевороту пов’язана купальська обрядовість, котра сягає своїм корінням у дохристиянську давнину. Свято на честь Марени і Купайла довго були предметом незадоволення отців християнської церкви.
Нинішнє святкування мало чим відрізняється від середньовічного. Так само палять багаття, через нього або через кропиву стрибають, вшановують хліб і зілля.
У гулянні брали участь неодружені парубки та дівчата, але до річки збиралися всім селом. Чоловіки і молодиці приносили варяниці, вареники, горілку, пиво, пригощали молодь й частувалися самі. Хлопці й дівчата приглядали собі пару і починали зустрічатися до осінніх весіль. В обрядах, і в купальському фольклорі помітні шлюбні мотиви:
Купайла на Йвана,
На долині корч калини,
На калині три соловейки,
Три соловейки
Всі три веселеньки
Перший соловейко
Молодий Василейко.
Купайла на Йвана,
На долині три зозуленьки,
Три зозуленьки
Всі три веселенькі
Перша зозуленька
Молода Гануня…
Свято Івана Купала припадало на Петрівку . На свято відпочивали, а на другий день після Івана в повну силу працювали.
На Поліссі на Івана вдосвіта жінки збирали чебрець, звіробій, м’яту не лише для людей, а й для худоби. До Купала жінки не вживали ягід , а вже на свято готували багато різноманітних страв з суницями, малиною, полуницями, вишнями. І жінки, і чоловіки, і діти із задоволенням ласували налисниками, варениками, варенухами, пирогами, узварами, запіканками з ягодами.