Українські традиції
Преображення Господнє / Спаса яблучного
Автор: Андрюха Слободян
Опубліковано: 09 вересня 2013
Заповідалося у
Старому Завіті
приносити перші плоди землі (перші овочі, перший виноград, перший сніп нового врожаю) для посвячення їх Богу. В нову заповітну звичаєвість перейшла ця традиція. Церковним уставом було освячувати грона винограду в день Преображення Господнього (Спаса Другого, на Спаса, Спаса яблучного –
19 серпня
).
Святити городину й садовину до церкви ходили лише чоловіки й жінки. До церковної огорожі дівчата навіть не підходили , боялись, що їм піднесуть яблуко (в них це називалося «сором», можливо, через легенду про спокусу яблуком Єви).
Не можна було до Спаса їсти яблук. Звичаєм рідко хто нехтував, а надто суворо його дотримувались люди, в яких коли-небудь помирали діти. За повір’ям Матір Божа на тім світі не дасть яблук дітям.
На середину серпня достигали більшість сортів яблук і груші. Уперше їх зривали і несли святити до церкви, разом із медом у стільниках. Після освячення одне одного пригощали струдлями, свіжими плодами, пирогами з яблуками. Роздавали дітям і старцям садовину. Вірили, що чим більше роздаси, тим кращий урожай очікуватиметься наступного року.
Після церковної відправи вдома влаштовували гостини. Частуванням на Спаса медом означало поминання близьких і покійних родичів. Пили наливки з ягід, домашнє яблучне вино. Робили кваси: сирівець з усілякими доповненнями: яблучний, буряковий тощо.
Готували Спасівські струдлі з пісного тіста без яєць і сметани. Додавали до борошна дрібку соди й солі, олію, воду і замішували негусте тісто. Потім з нього робили качалку товсту розміром з руки до ліктя і стукали обома кінцями по стільниці, аж поки воно пухирями вкривалося. Тоді у вогкий рушник загортали і ставили на холод. Через 2-3 години, кожну частину вимішували, з тіста робили м’ячики і розкачували тоненькі коржі. Клали на кожного коржа порізані тоненькими скибочками солодкі яблука і у завиванець загортали. Пекли на великому жару. Вийнявши, присмачували цукром або обливали медом.